On-line трансляція

Світлини

Форма підписки на наші новини

Всі поля обов'язкові для заповнення.

Про брак часу говорять вже давно. І ось у мене знову постає це питання – а чому? Зазвичай це пояснюють тим, що зараз ми живемо в такому світі, де все відбувається швидко, технології випереджують одна одну, от і люди все кудись поспішають. Але чомусь мене таке пояснення не влаштовує.

Перед святами саме знову думаю, чому так важко все встигнути. Додаткових вихідних чи скорочених робочих днів немає, а перед святами ж треба трохи ретельніше поприбирати, зробити необхідні покупки, а далі приготувати чимало страв, відвідати батьків, родичів. І ось тут дається чути все та ж проблема – бракує часу.Про брак часу говорять вже давно. І ось у мене знову постає це питання – а чому? Зазвичай це пояснюють тим, що зараз ми живемо в такому світі, де все відбувається швидко, технології випереджують одна одну, от і люди все кудись поспішають.Але чомусь мене таке пояснення не влаштовує. Адже всі ці новаторства і технології навпаки повинні би полегшувати нам життя. Пригадується з дитинства: моя хресна з сім’єю переїхали жити в інший район міста, і щоб повідомити свою нову адресу, її чоловік спеціально приїхав якось ввечері до нас, бо ж на той час телефон у квартирі був рідкістю. А скільки часу це б зайняло сьогодні? На прання постелі колись моя мама відводила практично цілий день, бо процес повністю відбувався вручну. За продуктами сьогодні не потрібно ходити по багатьох спеціалізованих магазинах – молочний, хлібний, м‘ясний та ін., всі  вони зібрані в одному. Будь-які прості несправності вдома можна полагодити швидко, якщо знайти в інтернеті потрібні описи і рекомендації по ремонту – ще десяток років тому слід було шукати майстра чи когось в оточенні, хто стикався з такою проблемою і може щось порадити, це могло займати дні на пошуки вирішення. Громадський транспорт сьогодні настільки ретельно охоплює все місто, що мало не під кожним житловим будинком є зупинка.То чому у нас немає часу? Стільки пристосувань, техніки! На що ми витрачаємо цей зекономлений час? Нещодавно мені сказали щось приблизно таке: «Час є завжди. Кожна доба має 24 години і тільки ти вирішуєш, як їх провести. Тобто питання найперше є в твоїх пріоритетах».Іноді мені доводиться бувати на Літургії в селі. Нещодавно була знову і цього разу особливо звернула увагу на одну річ: по закінченню служби і всіх оголошень священика вся церква від старого до малого опускається на коліна для особистої молитви на кілька хвилин. Потім усі стають у чергу до тетраподу і лише тоді виходять з храму. На противагу в голові відразу малюється картина завершення недільної служби у великому львівському храмі – більшість осіб поспішає вийти ще до того, як отець виголосить оголошення чи будь-яку інформацію, а то і швидше. Чому ми, міські, так поспішаємо? Людям в селі навіть в недільний день слід зробити ще чимало роботи, бо вся худібка залежна від людського догляду. А вони все ж знаходять тих 5-7 хвилин, аби затриматися в храмі.Особисто я зараз в пошуках відповіді. Намагаюся слідкувати за собою та своїми близькими і аналізувати, аналізувати...

А може у когось вже є відповідь?